1. Всесвітній День цивільного захисту

Всесвітній День цивільного захисту їх
відзначається 1 березня з метою пропаганди знань про цивільний захист і підняття престижу національних рятувальних служб.
В 1931 році з ініціативи декількох держав французький генерал медичної служби Жорж Сен-Поль заснував у Парижі „Асоціацію Женевських зон” – „зон безпеки” для створення шляхом двосторонніх і багатосторонніх угод локальних зон безпеки в усіх країнах, яка потім була перетворена на Міжнародну організацію цивільної оборони (МОЦО). В 1972 році МОЦО отримала статус міжурядової
організації. Зараз в МОЦО входять 50 країн, ще вісім держав мають статус спостерігача. Участь України в МОЦО в якості спостерігача оформлена згідно з дорученням Прем`єр-міністра України від 25.07.1998 р.
День 1 березня був обраний не випадково. Саме в цей день набрав чинності устав МОЦО, який схвалили 18 держав.
Серед напрямків діяльності МОЦО слід виділити такі: підготовка національних кадрів в галузі управління в період надзвичайних ситуацій; надання технічної допомоги дер жавам у створенні і покращенні систем попередження НС і захисту населення; пропаганда досвіду і знань з ЦО і питанням управління в період НС. Підготовка спеціалістів проводиться в Навчальному центрі в Швейцарії.
Розповсюдження світового досвіду з ЦО здійснюється через центр документації МОЦО та журнал „Цивільна оборона”, що видається чотирма мовами.

2. Міжнародна організація цивільної оборони (МОЦО) (International Civil Defence Organization)

МОЦО виросла з "Асоціації женевського простору", яка була створена в 1931 році та трансформувалась в МОЦО, неурядову організацію, в 1958 році. Сьогодні це міжурядова організація, яка функціонує на основі Угоди, яка набрала чинності 1 березня 1972 року ( відзначається як Всесвітній день цивільного захисту).
МОЦО відкрита для всіх держав, які заявили про прийняття її Конституції.
Керівним органом МОЦО є Генеральна Асамблея, яка звичайно обирається кожні 2 роки. Виконавчим органом МОЦО є Виконавча Рада. Очолює МОЦО Генеральний Секретар, який обирається Генеральною Асамблеєю на 4 роки. Робочим Органом Генерального Секретаря є Постійний Секретаріат.

Відповідно до Статуту МОЦО має на меті посилення міжнародної координації розвитку і вдосконалення цивільної оборони, розробляє універсальну загальновизнану концепцію цивільної оборони, прагне посилити превентивну складу у своїй діяльності шляхом попередження та мінімізації наслідків природних і техногенних катастроф. МОЦО має Угоду з Департаментом з гуманітарних справ ООН, зокрема співпрацює з його женевським відділенням у рамках програм по використанню військових ресурсів та засобів цивільної оборони у надзвичайних ситуаціях.
Країни-члени МОЦО користуються сприянням організації в розвитку структур цивільної оборони там, де вони розвинені недостатньо; організація виступає як посередник та сприяє співпраці між країнами-членами і міжнародними урядовими і неурядовими організаціями, що займаються проблемами цивільної оборони; вона організовує та фінансово забезпечує курси підготовки і перепідготовки кадрів цивільної оборони, в тому числі спеціалізовані курси спільно з Департаментом з координації гуманітарних справ, Всесвітньою організацією охорони здоров'я, а також швейцарськими установами цивільної оборони; надає найновішу інформацію про цивільну оборону (Центр документації та Бібліотека МОЦО). Щоквартально виходить міжнародний журнал цивільної оборони, який французькою видається чотирма мовами - англійською, арабською, іспанською та французькою. Секретаріатом МОЦО, після консультацій з зацікавленими країнами-членами, підготовлений проект Рамкової Конвенції з надання допомоги в галузі цивільного захисту.
Діяльність МОЦО здійснюється за трьома найважливішими напрямками:
1. Збір та узагальнення всієї інформації, яка має відношення до цивільної оборони.
2. Навчання співробітників, вищих посадових осіб цивільної оборони.
3. Створення, удосконалення та зміцнення урядових структур, необхідних для системи цивільної оборони.
Завдання МОЦО визначені в статті 2. Статуту цієї організації та охоплюють різні види діяльності на міжнародному рівні з питань інформаційного забезпечення, навчання і технічного співробітництва.

3. ЦО СРСР – ЦО України – МНС України – ДСНС Історія створення та розбудови

Необхідність організації захисту населення і об’єктів народного господарства була викликана появою у роки першої світової війни (1914-1918 рр.) нового роду військ – авіації та застосуванням хімічної зброї.
Для запобігання загрози тилу та мирному населення була створена протиповітряна оборона (ППО). У 1929 році на базі управління ППО утворюються служби інженерно-хімічного захисту внутрішнього нагляду і розвідки, пізніше (у 1931 році): протипожежної охорони, порятунку і безпеки, медико-санітарної, ветеринарної служби.
4 жовтня 1932 року вийшла Постанова, яка затвердила Положення про протиповітряну оборону території СРСР. Цей акт ознаменував утворення місцевої протиповітряної оборони (МППО), основи майбутньої цивільної оборони, що призначалась для захисту населення від повітряного нападу противника.
За порівняно короткий строк МППО країни перетворилася на ефективну систему захисту населення і об’єктів економіки від ударів противника з повітря.
На початку Німецько-радянської війни МППО була достатньо організованою, чіткою, сучасною для того періоду системою і, в цілому, була готова до виконання покладених на неї завдань.
За роки війни бійці МППО здійснили чимало подвигів. Вони успішно впоралися з ліквідацією наслідків понад 30 тис. нальотів фашистської авіації, яка скинула на наші міста біля 1 млн. 600 тис. фугасних та запалюючих авіаційних бомб. Були ліквідовано понад 90 тис. пожеж, 32 тис. великих аварій на об’єктах народного господарства, знешкоджено 430 тис. фугасних авіаційних бомб і майже 2,5 млн. снарядів та мін, відновлено 15 тис. житлових та громадських будинків.
У післявоєнний період перед МППО стояло два завдання: по-перше, участь у відновленні народного господарства; по-друге – уточнення завдань та удосконалення організаційної структури з урахуванням досвіду, набутого під час війни.
В липні 1961 року МППО була перетворена на Цивільну оборону СРСР, яка стала складовою частиною системи загальнодержавних оборонних заходів, що здійснювалися у мирний і воєнний час, з метою захисту населення і народного господарства країни від зброї масового ураження, а також для проведення рятувальних та аварійно-відновлювальних робіт в осередках ураження, зонах можливих затоплень. Таким чином, заходи цивільної оборони поширились на всю країну, на всі верстви населення і відповідальність за їх виконання почала здійснюватись за територіально-виробничим принципом.
У 1980-х роках штаби, частини і формування цивільної оборони залучалися до боротьби з великими стихійними лихами, брали участь у розробці та організації профілактичних заходів, спрямованих на зменшення збитків при можливих стихійних лихах, аваріях, катастрофах. Аварія на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року стала серйозним випробуванням для населення України. Вона дала предметний урок, виявила недоліки і вузькі місця у готовності цивільної оборони. В Чорнобилі ми вперше реально зіткнулися з такою грізною силою, якою є ядерна енергія, що вийшла з-під контролю.
У 1990-ті роки проблеми природної та техногенної безпеки набули важливого значення, що вимагали невідкладного вироблення цілісної державної політики у сфері безпеки життєдіяльності, створення досконалих механізмів її реалізації. Існуюча на той час система захисту населення, відігравши свою позитивну роль, вже не могла забезпечити реалізацію свого призначення – бути гарантом безпеки населення.
3 лютого 1993 року Верховна Рада України прийняла Закон “Про Цивільну оборону України”, 10 травня 1994 року Кабінет Міністрів України приймає Постанову за №299, якою затверджується “Положення про цивільну оборону України”. Вперше було визначено, що цивільна оборона України є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюється для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.
Самим кардинальним кроком, який докорінно змінив обличчя і суть системи захисту населення від надзвичайних ситуацій було утворення МНС України.
Указом Президента України від 28 жовтня 1996 року затверджено положення про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
9 грудня 2010 року Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Було реорганізоване у Міністерство надзвичайних ситуацій України.
2 жовтня 2012 року Президент України В.Ф. Янукович підписав Кодекс цивільного захисту України, котрий об’єднав і узагальнив все чинне законодавство України з питань цивільного захисту.
24 грудня 2012 року Указом Президент України № 726/2012 Міністерство надзвичайних ситуацій України реорганізоване на Державну службу України з надзвичайних ситуацій. Згідно «Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій», затвердженого Указом Президента України від 16 січня 2013 року №20/2013: Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра оборони України.
ДСНС України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, профілактики травматизму невиробничого характеру, а також гідрометеорологічної діяльності.
Основними завданнями ДСНС України є:
реалізація державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, профілактики травматизму невиробничого характеру, а також гідрометеорологічної діяльності;
здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, за діяльністю аварійно-рятувальних служб;
внесення на розгляд Міністрові пропозицій щодо формування державної політики у відповідній сфері.
ДСНС України відповідно до покладених на неї завдань: виконує функції з організації та навчально-методичного забезпечення функціонального навчання (підвищення кваліфікації цільового призначення) керівних кадрів і фахівців центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, на яких поширюється дія законів у сфері цивільного захисту;
здійснює контроль за проходженням підготовки працівників і службовців з питань пожежної безпеки у відомчих спеціальних навчальних закладах та на підприємствах.
У м. Суми дислокований 1-й Державний пожежно-рятувальний загін ТУ МНС України. До нього входять 3 пожежно-рятувальні частини, розташовані:
по вул. Робочій;
по вул. Паризької Комуни;
по вул. Ковпака.
У м. Ромни дислокований 2-й Державний центр реагування на надзвичайні ситуації, в якому є кіно логічний підрозділ.

4. Про Систему 112 в Україні

112 – номер, який ми мусимо вивчити разом з першими і головними в нашому житті словами, оскільки цей номер – наше з вами життя і порятунок. Одним із показників життя європейців є високий рівень безпеки громадян, захист особистого і державного майна. Починаючи з 1991 року, в Європі прийняті закони і розроблені стандарти побудови Єдиної служби порятунку 112. Наявність такої служби в державі є необхідною умовою для вступу до Євросоюзу. Нові члени ЄС – Словаччина, Румунія, Польща, Угорщина, Чехія, Литва, Латвія – створили свої національні служби 112 і тепер інтегруються в єдину систему. Цінуючи життя та безпеку своїх громадян, орієнтуючись на європейські стандарти, Україна здійснює заходи щодо впровадження номера 112 на своїй території.
Відповідно до Положення про Міністерство надзвичайних ситуацій України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 р. № 402, на Міністерство покладено функції створення та впровадження в Україні системи екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112 (далі - Система 112). У свою чергу, відповідно до Наказу Міністра Віктора Балоги, реалізація проекту буде здійснюватися силами Державного підприємства «Центр громадської безпеки 112».
На виконання вимог Указу МНС розроблено проект Закону України «Про систему екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112», який схвалено Кабінетом Міністрів України та прийнято Верховною Радою України.
Закон передбачає введення замість декількох номерів виклику служб екстреної допомоги (101, 102, 103, 104) єдиного телефонного номеру 112. На етапі впровадження він використовуватиметься паралельно з існуючими телефонними номерами виклику служб екстреної допомоги.
Система 112 забезпечуватиме організацію надання комплексної екстреної допомоги населенню у разі виникнення або небезпеки виникнення загрози здоров’ю, життю, майну громадян або навколишньому середовищу, громадському порядку, інших небезпечних подій або правопорушень. Впровадження системи дозволить зменшити економічні втрати та кількість постраждалих під час надзвичайних ситуацій, а також виконати вимоги Євросоюзу, насамперед щодо умов проведення чемпіонату Європи з футболу у 2012 році.
З метою прискорення реалізації проекту Україна здійснює робочі візити до країн, в яких вже успішно функціонує Система 112 та співпрацює зі світовими компаніями, які мають досвід впровадження крупномасштабних систем, що пов'язані з екстреними службами та безпекою громадян. Так, за результатами переговорів з Агентством торгівлі та розвитку Уряду США (USAID), за рахунок грантових коштів, МНС отримало робочу версію техніко-економічного обґрунтування на створення Системи 112 в Україні. ТЕО розробила компанія Winbourne Consulting LLС (США). У результаті співпраці з компаніями – світовими лідерами у галузі створення систем екстреної допомоги населенню, МНС підписало договір про наміри щодо розбудови Системи 112 в Україні з Siemens, Ericsson та Frequentis.
12 квітня 2012 року Міністерство надзвичайних ситуацій та компанія Hewlett-Packard підписали угоду стосовно впровадження в Україні системи екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112. Компанія Hewlett-Packard надасть послуги з науково-дослідних конструкторських робіт по створенню дослідного зразка програмно-апаратного комплексу системи екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112. Впровадження Системи 112 по всій Україні заплановано на 2013 рік.
З метою запобігання непідтверджених викликів за телефонами Системи 112, чинним законодавством України встановлено адміністративну відповідальність:
Ст. 183. Кодекс України про адміністративні правопорушення. Завідомо неправдивий виклик
спеціальних служб.
Завідомо неправдивий виклик пожежної охорони, міліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб – тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподаткованих мінімумів доходів громадян.